(МК) був розроблений в 1970-х рр. колумбійським педіатром Едгаром Реєм. Він шукав рішення проблем, пов'язаних з нестачею кувезів, високими показниками поширення інфекцій і відмов від недоношених дітей в його лікарні. Суть методу полягає в тому, що недоношену дитину поміщають в умови раннього, тривалого і безперервного тілесного контакту з матір'ю або іншим членом сім'ї для забезпечення постійного тепла і заохочення частого індивідуального грудного вигодовування. Систематичний огляд і мета-аналіз декількох рандомізованих контрольованих досліджень виявили кореляцію між використанням МК, за умови його застосування, починаючи з першого тижня, і зниженням на 51% неонатальної смертності серед стабільних новонароджених з масою тіла менше 2 000 г, в порівнянні з перебуванням в кувезі . У всіх цих дослідженнях розглядалася застосування МК на базі лікувального закладу в умовах доступності додаткового харчування. Спостерігалося 40% зниження ризику смертності після виписки, приблизно 60% зниження частоти виникнення неонатальних інфекцій і майже 80% зменшення числа випадків гіпотермії. Інші вигоди включають в себе підвищення тривалості грудного вигодовування, збільшення маси тіла, спілкування матері і новонародженого і позитивні результати в області розвитку дитини. Будучи більш дружнім по відношенню до матері і дитини, метод кенгуру також є більш сприятливим для системи охорони здоров'я, що виражається в зменшенні термінів перебування в лікарні, зниженні навантаження на середній медичний персонал, а тим самим в забезпеченні економії витрат.
МК був схвалений ВООЗ в 2003 р, коли було розроблено практичне керівництво щодо його застосування. Деякі дослідження і протоколи програм передбачають обмеження зниженою маси тіла для новонароджених - не нижче 800 г, але в умовах відсутності можливостей для проведення інтенсивної терапії деякі діти з масою тіла менше 800 г виживають за допомогою методу кенгуру; тому необхідно проводити більше досліджень за визначенням мінімально допустимої маси тіла новонародженого.
Переваги методу:
*збільшує зв'язок матері і дитини;
*зменшує час розлучення матері і дитини, попереджаючи довгі періоди без сенсорної стимуляції;
*стимулює грудне вигодовування, прискорюючи час початку вигодовування, збільшуючи його частоту і тривалість;
*забезпечує більшу компетентність і підвищує впевненість батьків в їх турботі про дитину, навіть після виписки з лікарні;
*сприяє тепловому контролю;
*зменшує кількість новонароджених у відділеннях другого етапа виходжування, через збільшення «обороту» місць;
*забезпечує кращий зв'язок сім'ї з медичними працівниками;
*сприяє зниженню частоти внутрішньолікарняних інфекцій;
*зменшує час госпіталізації.
Заповіді методу «Мама Кенгуру»
Дитина може перебувати в позиції «кенгуру», «прив'язаною» до грудей матері вдень і вночі.
Мама може гуляти з дитиною. Коли матері потрібно прийняти душ або скористатися вбиральнею, дитину можна покласти на ліжко. У таких випадках не забувайте включати обігрів ліжка.
Мама зігріває дитину своїм тілом. Це прямий тілесний контакт, і одяг тут тільки заважає, тому на дитині повинні бути тільки підгузки, шкарпетки і шапочка.
Одяг та ковдри захищають, але не зігрівають дитини і у немовлятка може розвинутися гіпотермія.
Передчасно народжені діти іноді «забувають» дихати (апное). Коли дитина перебуває в положенні кенгуру, дихання матері постійно «нагадує» дитині про його диханнія
У передчасно народжених бувають зригування, і в положенні кенгуру вони більш захищені від імовірності захлинутися молоком.
Дитина ніколи не повинена спати в ліжку поряд з матір'ю.
Метод кенгуру -це подарунок здоров'я, який тільки мати може дати своїй дитині.