Робота в перинатальному центрі дуже цікава і натхненна, але в той же час тяжка і непередбачувана, часто без відпочинку, вихідних чи свят. Щодня народжуються нові маленькі життя, ти забуваєш про втому, гордість переймає, що працюєш в такому чудовому закладі. Дуже часто, за плином роботи, ми відкладаємо на потім те, що думками плануєм щодня. Багато хто з нас був в Карпатах, проте піднятись на найвищу гору країни, в багатьох так і залишилось в задумах, які так і не були реалізовані. Тому, ідея піднятись на Говерлу колективом, була сприйнята більш ніж схвально.
І ось настав той день, точніше ніч... 18 працівників ОПЦ вирушили в дорогу, в передчутті до нових пригод. Хтось в автобусі дрімав, хтось гомонів, але абсолютно всі з нетерпінням чекали ранку, щоб швидше побачити ту, заради якої всі зібрались - могутню красуню Говерлу. Прикарпаття нас зустріло привітно - сонячний ранок, хороший настрій. І ось перша зупинка - Яремче - водоспад... Гарні фото на пам’ять на тлі красивого водоспаду і ми знову в дорозі. Ще якась годинка - і ми у підніжжя нашої цілі. Дружньою командою, один за одним, за жартами, ми весело долали метр за метром. Хоч місцями було тяжко, можливо хтось в думках і хотів повернутись, але командний дух, дружня підтримка і передчуття, що попереду чекає неймовірна велич Карпат, нікого не зламала, і всі ми дружньо подолали тяжкий шлях (3,5 км за 2 год 30 хв). Яка це гордість за себе, за кожного з нас, що ми це зробили! Яке це щастя і Божа Благодать бачити перед собою таку красу і велич України - широченні простори Карпат, від яких захоплювало дух. Ці емоції неможливо описати, це треба побачити і прожити. В ту хвилину ти думаєш - який наш світ прекрасний.
На другий день нашої поїздки після тяжкого дня підкорення Говерли ми вирішили відвідати термальні води Косино, де про втому всі забули.
На останок нашої поїздки ми побували в замку "Паланок" і резиденції Шенборнів. Перейнялися духом історії та чарівності тих часів, дізналися багато нового та цікавого. І ось дорога додому. Всі змучені, але щасливі. Три дні насичені новим і незвіданим для кожного з нас. Багато емоцій, багато думок. Кожен з нас зрозумів, що подорожі надихають, збагачують нас енергією і побуджують на підкорення нового.
Олексій Буковецький